Зазначений момент історичного буття філософії виявляється досить важливим з огляду на те, що філософія завжди вписана у певне соціальне життя, функціонує в ньому і певним чином намагається на нього впливати (використовуючи наявний арсенал своїх засобів). Це значить, що філософія має свою активно дійову, практичну сторону, проте не в тому сенсі, що вона стає якоюсь виробничою діяльністю, а в тому, що вона намагається втілюватись у реальні процеси життя. Здавна ведуться дискусії про співвідношення філософії і науки про те, де проходить межа між ними, що може дати філософія для розвитку науки, яка роль науки для розвитку філософії. Наука – це систематичне знання, що потребує доказів і перевірки, складається з положень, які утворюють систему, реалізується принцип доведеності в науці, висновки науки мають проходити практичну перевірку, філософії притаманні всі ці ознаки.
Вона конструює й майбутнє, формуючи принципово нові ідеї, світоглядні ідеали. В галузі конкретно-історичного життя вона здійснює інтеграцію різних форм людського досвіду. Ноосфера (в буквальному ”сфера розуму”) – сучасна стадія розвитку біосфери, пов’язана з появою в ній людства. Частина планети і навколопланетного простору зі слідами діяльності людини. Термін ноосфера запропонував французький математик Едуард Леруа. Згідно з поглядами В.
Тим самим, з часів Піфагора в понятті філософії фіксується прагнення людини до самовдосконалення, до досягнення ідеалу. Ідеал традиційно включає три найвищих цінності — Істину, Доброту і Красоту. Філософи Давньої Греції займались вивченням начал та закономірностей світобудови, а під філософією малась на увазі наука взагалі. Філософія виконує по відношенню до науки критичну функцію, інтегрує природничо, гуманітарне, технічне знання, формуючи наукову картину світу. За такої візії науки важливо взяти до уваги кілька чинників.
Матеріали у блоці „Новини компаній“ публікуються на правах реклами.
Використання матеріалів «ZN.UA» дозволяється за умови посилання на «ZN.UA». Схоже, що не вдалося знайти те, що ви шукаєте. Можливо допоможе пошук.
Такого погляду дотримується один з найбільш цитованих українських гуманітаріїв, відомий філософ, професор, доктор філософських наук Валентин Лук’янець. У Філософському енциклопедичному словнику (Абрис, 2002, с. 679) він стверджує, що „філософія науки – галузь філософії, що досліджує феномен науки в історичному розгортанні всіх його соціокультурних вимірів“. Таке тлумачення або не враховує реального, хоча й нечіткого розподілу праці між метанауками, або пропонує розуміти філософію науки як суперметанауку, що об’єднує всі інші метанауки про науку. Ні перша, ні друга інтерпретації не відповідають реальній історії та сучасному стану філософії науки й відсутні в сучасних енциклопедичних джерелах з філософії науки.
Теорій, інтерпретації того факту, що теорії є відносно самостій. Системами і не підпорядковуються (щонайменше однозначно) цим спостереженням та експерименту, призвели вже в 1970-і рр. До послаблення позицій неопозитивізму.
Специфічною є і її мова. Специфічні методи і засоби дослідження. Своєрідні доводи, аргументація, характер дискусій і функцій філософії в культурі. Порівняння пізнавальних можливостей філософії і конкретних наук, зясування місця філософії в систему людських знань має давні традиції в європейській культурі.
Проблема співвідношення науки і філософії активно обговорюється і в XX ст. Сьогодні одні мислителі стверджують, що філософія і наука розрізняються обєктами досліджень, інші, що кордон проходить всередині досліджуваних проблем, що філософія і наука розглядають з різних сторін. «Мені здається, – писав В. Вернадський, – це сторони одного і того самого процесу – сторони зовсім невіддільні …
Онтологічні містять категорії, що забезпечують розуміння буття (матерія, рух, простір, час, необхідність, випадковість, можливість, дійсність тощо), вони є засадами насамперед наук. Епістемологічні забезпечують розуміння наук. Пізнання (дослідж., істина, метод, теорія, закон, спостереження, експеримент, факт та ін.) й обґрунтовують методологію науки, тобто ідеали та норми наук. Згадані підсистеми перетинаються. Так, категорія «закон» в онтол.
Мови (своєрід. прообраз формалізов. мов, з-поміж яких і комп’ютерні програми), тобто мови, яка б не містила двозначностей і достовірно відображала наші знання про навколиш. Утім, очевидно, dvpu.dp.ua і не в останню чергу внаслідок доведення одним із учасників Віден. Ґьоделем теорем про неповноту, ідею постання такої мови виявилося неможливо реалізувати. Загалом в аналіт.